Єдина Країна! Единая Страна!
  • Пальмірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Золотоніської районної ради Черкаської області

  • Допомога воїнам АТО - головний пріоритет виховної роботи школи

  • Комп'ютерний клас школи

  • З малої сцени на велику

  • Шкільний духовий оркестр учасник багатьох шкільних та районних заходів

Разработка и создание интернет магазина Joomla

Мої випускники

Категорія: Про школу Опубліковано: Середа, 30 листопада -0001 Автор: Ніна Мархоцька

У далекому 1978 році, після закінчення Корсунь-Шевченківського педучилища у 19 років почала свою трудову діяльність вчителькою у Пальмірській СШ.

Цей вересень для мене - 38 навчальний рік. В переддень першого вересня згадаю з посмішкою на вустах всіх-всіх своїх вихованців. Згадується тільки хороше, адже, що не робилося в класах, хотілося, щоб всі виростали здоровими, здібними, хорошими людьми. Мої випускники за цей час стали досвідченими робітниками, інженерами, працівниками с/г, вчителями, журналістами, підприємцями… - головне, що всі стали майстрами своєї справи і шанованими людьми. Два випуски перебувають у нашій школі.

Тяжко розлучатися з дітками, яких провчила чотири роки. Звикаю до них як до своїх рідних. Не байдужа мені доля кожної дитини. Із їхніх розмов, із переказів їхніх друзів цікавлюся всіма випускниками. Радується душа, якщо відзиваються про них з хорошої сторони. Цього року, тринадцятого червня була зустріч випускників 2005 року, зібралося 24 колишніх учні. Всі здорові, веселі, бадьорі. Згадували все: і веселе, і деякі невдачі. Все минуло як сон. І ось, 20 липня Серьожу Клімутіна мобілізували до лав Збройних сил України для захисту суверенітету України. Ми всі переживаємо за його долю і бажаємо доброго здоров’я та щасливого повернення у свою сім’ю.

Була зустріч і випускників 1990 року. З’їхались вони і з других країн, щоб побачитися зі своїми дно класиками, вчителями. Такі зустрічі допомагають один одному у цьому бурхливому вирі життя бути оптимістами, дружними, приходити на допомогу один одному різних життєвих ситуаціях.

Як приємно було цього року читати листи своїй вчительці найменших моїх випускників початкової школи. Це ще відверті, чисті, ненав’язливі думки. Вони всі люб’язно дякують за вчительську турботу, за навчання і виховання. Знайшла вірш і Світланки Кравченко, випускниці 2010 року, який вона написала будучи ученицею п’ятого класу.

… швидко пропливли роки-літа,

Ми тепер пішли у п’ятий клас.

Вчителько, найперша, золота,

Ми не забуваємо про Вас.

В Країні Знань Ви нас вели,

Учили доброти.

Щоб після школи ми могли,

Несхибний шлях в житті знайти.

Ми навіки будем пам’ятати,

Як прийшли до Вас тоді малі.

Вчителько – Ви наша друга мати,

То ж низький уклін Вам до землі!

Перегляди: 724